Что нужно знать о прописке ребенка


Прописка ребенка В настоящей статье рассмотрены следующие вопросы: с кем из родственников может быть прописан ребенок по законодательству Украины, права ребенка на прописку, процедура и документы, необходимые для прописки ребенка, сроки прописки новорожденного и штраф за несвоевременную прописку.

С кем может быть прописан ребенок

Согласно действующему законодательству, место прописки ребенка зависит от его возраста. Так, Гражданский кодекс Украины (далее – ГК) устанавливает такие правила относительно прописки детей:



  • Местом проживания ребенка, который не достиг 10 лет, является место проживания его родителей или одного из родителей, с которым ребенок проживает (ч. 4 ст. 29 ГК). Таким образом, с момента рождения и до наступления 10-летия ребенок может проживать – и, соответственно, может быть прописан — только с родителями или одним из родителей. Поэтому прописать ребенка, например, к бабушке или другим родственникам при условии, что ни один из родителей ребенка там не прописан, согласно этой норме нельзя. Однако не будем забывать, что это касается детей, не достигших 10 лет.
  • Местом проживания ребенка в возрасте от 10 до 14 лет является место проживания его родителей или одного из родителей, с которым ребенок проживает, если иное место проживания не установлено по согласию между ребенком и родителями (ч. 3 ст. 29 ГК). Эта норма означает, что ребенок в возрасте от 10 до 14 лет может проживать – и, соответственно, может быть прописан – отдельно от родителей в том случае, если и оба родителя, и ребенок согласны на это. В связи с этим незаконными являются отказы ЖЭКов прописать ребенка в этом возрасте по адресу, где ни один из родителей ребенка не прописан, если оба родителя и сам ребенок согласны на это.
  • Ребенок, достигший 14 лет, свободно выбирает себе место жительства (ч. 2 ст. 29 ГК). Таким образом, после достижения ребенком 14 лет, он может быть зарегистрирован в любом месте по своему усмотрению. Поэтому, отказы ЖЭКов зарегистрировать ребенка после 14 лет по адресу, где ни один из его родителей не зарегистрирован (напр., у бабушки, любых других родственников и т.д.), в этом случае будут также незаконными.

Аналогичные положения содержатся в ст. 160 Семейного кодекса Украины.

Гарантированное законом право ребенка быть прописанным с родителями (одним из родителей)

Согласно приведенным выше ст. 29 ГК, ст. 160 СК, по общему правилу ребенок должен проживать вместе с родителями. Во исполнение этих норм в Жилищном кодексе Украины (далее – ЖК) содержатся дополнительные положения, гарантирующие совместное проживание детей и родителей.

Так, если родители (один из родителей) ребенка прописаны в квартире (доме), собственниками которого они не являются, прописать ребенка к себе в такую квартиру (дом) они могут без согласия собственника жилья.

Это правило закреплено в части 2 статьи 156 ЖК, согласно которой на вселение к родителям их несовершеннолетних детей согласия собственника не нужно. Напомним, что, согласно ст. 34 ГК совершеннолетними являются дети, достигшие 18 лет. То есть, с момента рождения и до 18 лет ребенка можно прописывать вместе с родителями (одним из родителей) без согласия собственника жилья.

Аналогичное правило действует, если родители ребенка проживают в арендуемой квартире – так, согласно  ч. 1 ст. 65 ЖК наниматель жилья вправе вселить к себе своего несовершеннолетнего ребенка (детей) без согласия остальных членов семьи, которые проживают вместе с ним, и самого собственника жилья.

Процедура прописки ребенка с родителями: необходимые документы

Прописка ребенка штраф Чтобы зарегистрировать место проживания ребенка, необходимо обратиться в ЖЭК по месту жительства (если же Вы проживаете в частном доме – то обращаться нужно непосредственно в паспортный стол) и подать такие документы:

  • письменное заявление родителей о регистрации ребенка. Дети от 15 до 18 лет подают заявление лично;
  • свидетельство о рождении ребенка (если ребенок достиг 16-лет – подается его паспорт);
  • квитанция об уплате государственной пошлины или документ об освобождении от ее уплаты (согласно подпункту м) пункта 6 Декрета КМУ «О государственной пошлине»,  размер пошлины, подлежащей уплате, составляет 0 грн. 85 коп.);
  • в случае, если родители ребенка зарегистрированы (прописаны) отдельно, то, во избежание двойной регистрации ребенка, второй из родителей должен предоставить справку из «своего» ЖЭКа о том, что по данному адресу ребенок не зарегистрирован;
  • в случае, если родители ребенка зарегистрированы (прописаны) отдельно, то от второго из родителей требуется письменное заявление о том, что он не возражает против регистрации ребенка по адресу первого из родителей;
  • в случае, если ребенка регистрируют не в первый раз – подаются два экземпляра талона снятия с регистрации (также известного как «листок убытия»). Этот талон оформляется при выписке из предыдущего места жительства.

Форма заявления на прописку ребенка — такая же как и для взрослых. Форма утверждена постановлением КМУ «Об утверждении образцов документов, необходимых для регистрации места проживания в Украине» (постановление №985 от 28.07.2004 г.). Ознакомиться с этим постановлением можно на официальном сайте Верховной Рады Украины.

Сроки прописки новорожденного и штраф за несвоевременную прописку

Вопрос о сроках прописки новорожденного ребенка на сегодняшний день является спорным. С одной стороны, новорожденные – отнюдь не рядовые граждане, у них особый статус, однако, сроков прописки для них законодательство не устанавливает.  С другой стороны, существуют сроки прописки (регистрации места жительства), предусмотренные для всех граждан Украины без исключения.

Так, согласно части 1 статьи 6 Закона Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине», граждане Украины обязаны в течение десяти дней после прибытия на новое место жительства зарегистрировать его. При формальном подходе выходит, что и новорожденный ребенок должен быть зарегистрирован по адресу родителей (одного из родителей)  в течение 10 дней с момента прибытия на новое место жительства. Нетрудно понять, что в большинстве случаев это практически невыполнимо. Более того, такой подход противоречит пункту 1 статьи 144 Семейного кодекса Украины, согласно которому родители обязаны в течение одного месяца с момента рождения зарегистрировать ребенка в РАГСе, и получить, соответственно, свидетельство о рождении ребенка.

Налицо противоречие: на получение свидетельства о рождении ребенка дается 1 месяц, а на его прописку – 10 дней?

Но такова, к сожалению, буква закона.
Однако, даже органы власти в Украине признают, что 10-дневный срок регистрации по отношению к новорожденным неприемлем. Так, на официальном сайте Кабинета Министров Украины размещено разъяснение, согласно которому Закон Украины «О свободе передвижения и свободном выборе места проживания в Украине» не содержит положений о регистрации новорожденных, а потому прописка ребенка возможна по мере необходимости, оформления помощи по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста в органах труда и социальной защиты населения.

Всю эту аргументацию мы приводим в связи с распространенной проблемой, когда паспортисты требуют уплаты штрафа за несвоевременную регистрацию ребенка. Дело в том, что, как указывалось выше, по букве закона зарегистрироваться нужно в течение 10 дней с момента прибытия на новое место жительства. Если же регистрация осуществляется позднее данного срока, это влечет за собой штраф — согласно ст. 197 Кодекса об административных правонарушениях, проживание без регистрации влечет за собой предупреждение или штраф в размере от 17 до 51 грн. Эти размеры штрафа применяются независимо от периода, который ребенок провел без регистрации – год, два или более.

На практике паспортисты поступают по-разному: одни истово требуют уплаты штрафов за нарушение сроков прописки, другие – нет.

От себя можем заметить следующее. По букве закона, на сегодняшний день, применять штрафы за нарушение сроков регистрации даже новорожденных — возможно.
С другой же стороны, такое положение вещей является явно неправильным (и подавляющее большинство родителей в такой ситуации являются «нарушителями»), и справедливым является утверждение о том, что регистрировать новорожденных родителям следует по мере необходимости. В крайнем случае, если чиновники будут требовать уплаты штрафа, можно утверждать, что ребенок ранее проживал по другому адресу, а не по тому, по которому его сейчас собираются регистрировать – в таком случае оснований для уплаты штрафа не будет.

Источник

250 комментариев к статье “Что нужно знать о прописке ребенка”

  1.  Татьяна:

    Здравствуйте. У меня тупиковая ситуация. Дети 14 и 15 лет, нигде не прописаны и не зарегистрированы. Так сложилось из-за долгоиграющего развода с переездами и прочими нюансами. В регистрации детей по месту жительства мамы (меня) отказали, ссылаясь на необходимости наличия у детей ID карты, получить эту ID карту дети не могут из-за отсутствия регистрации. Что можно предпринять в подобном случае, возможно ли зарегистрировать детей без этой карты?

  2.  Евгений:

    Здравствуйте!
    Подскажите, как прописать новорожденного ребёнка в квартире?
    Я участвовал в приватизации этой квартиры.
    Но отец («главный квартиросъёмщик») и брат с сестрой (тоже участвовали на ровне со мной в приватизации) категорически против прописки моего ребёнка.
    Благодарю!

  3.  Адвокат Верба:

    Обратитесь в Миграционную службу за разъяснениями. Думаю, это вполне возможно сделать по свидетельству о рождении оплатив предварительно штраф за несвоевременную прописку детей.

  4.  Адвокат Верба:

    Граждане Украины, а также иностранные граждане обязаны в течение 30 дней зарегистрировать свое местопребывания, т.е. прописаться или получить документы о временной регистрации.

    Согласно Постановления Кабинета Министров №207 от 2 марта 2016 г. за проживание на территории Украины без прописки грозит штраф.

    Административный протокол за несвоевременную прописку составляется в случае, если гражданин обратился для регистрации нового места жительства после 30 дней с момента снятия с предыдущего места проживания или предоставил недействительный паспорт.

    Согласно статьи 197 Кодекса Украины об административных правонарушениях, в данном случае гражданину грозит предупреждение или штраф от одного до трех необлагаемых минимумов доходов граждан (от 17 до 51 грн).

    Для иностранных граждан, которые предоставляют недействительные документы или нарушают правила регистрации, а также установленный срок пребывания в Украине, предусмотрен штраф от тридцати до пятидесяти необлагаемых минимумов доходов граждан (от 510 до 850 грн).

  5.  Елена:

    Здравствуйте!с мужем прописаны в разных городах. Хочу прописать ребенка у себя. Паспортами требует справку с ЖЕКа и справку дополнение 13. В ЦНАПе сказали,что по закону Украины никаких справок не нужно. Как быть в данной ситуации?

  6.  Адвокат Верба:

    Физическое лицо, которое достигло четырнадцати лет, свободно выбирает себе место жительства, за исключением ограничений, устанавливаемых законом.

    Месту жительства физического лица в возрасте от десяти до четырнадцати лет является место жительства его родителей (усыновителей) или одного из них, с кем она проживает, опекуна или местонахождение учебного заведения или учреждения здравоохранения и т.п., в котором она проживает, если место проживания не установлено по соглашению между ребенком и родителями (усыновителями, опекуном) или организацией, выполняющей в отношении его функции опекуна.

    В случае спора место жительства физического лица в возрасте от десяти до четырнадцати лет определяется органом опеки и попечительства.

    Месту жительства физического лица, не достигшего десяти лет, является место жительства его родителей (усыновителей) или одного из них, с кем она проживает, опекуна или местонахождение учебного заведения или учреждения здравоохранения, в котором она проживает.

    На то, чтобы выполнить формальность по регистрации места жительства новорожденного, родителям дается три месяца со дня рождения ребенка.

    По желанию родителей, документы для регистрации места проживания новорожденного могут быть поданы в органы ЗАГС одновременно с государственной регистрацией рождения ребенка.

    Также есть возможность зарегистрировать место проживания новорожденного одновременно с подачей заявления на государственную помощь при рождении ребенка.

  7.  Александр:

    Здравствуйте. Ребенку 15 лет. Зарегестрирован в Крыму, фактически проживает у отца в Киевской области с 2006 года. Какие документы необходимо для оформления регистрации ребенка по месту проживания отца (домовладение частное, собственность отца, отец не против регистрации, процедура снятия с регистрации в Крыму непонятна)? Заранее благодарен. Александр.

  8.  Адвокат Верба:

    Вы можете обратится по новому месту предполагаемой регистрации и провести одновременно процедуру снятия и постановки на учет. Для этого не нужно выписываться в Крыму.

  9.  Диана:

    Я совершеннолетний и проживаю с трех лет с матерью(они расписаны)в доме отчима.Имеют ли право родители выгнать меня из дома если я там прописан и другого места жительства нет?Могу ли я защитить свои права в судебном порядке

  10.  Адвокат Верба:

    Если прописаны, значит имееете право проживать там.
    И защищать свои права в суде

  11.  Ольга:

    Здравствуйте! На дворе 2017 год — подскажите, пожалуйста, какие документы для прописки новорожденного и куда нужно подавать сегодня если родители прописаны в разных местах. Нужна ли справка из ЖЭКа форма А? Спасибо.

  12.  Ольга:

    Здравствуйте! Разъясните, пожалуйста,процедуру прописки новорожденного в 2017 году если родители прописаны в разных местах. Спасибо.

  13.  Адвокат Верба:

    4 апреля 2016 года, вступил в силу Закон Украины от 10.12.15 г. № 888-VIII. Этим законом были внесены изменения в целый ряд законов, в том числе в Закон Украины О свободе передвижения и свободный выбор места проживания в Украине, который предусматривают порядок регистрации места проживания и места пребывания лиц, проживающих в Украине.
    Полномочия по регистрации места проживания передаются от территориальных органов Государственной иммиграционной службы исполнительным органам сельских или городских советов, то есть органам местного самоуправления. Но подать заявление можно как через центры предоставления административных услуг, так и через объединения жильцов многоквартирных домов (которые должны быть созданы на смену привычным ЖЕКам), или жилищно-строительные кооперативы (для их членов).
    Будут созданы реестры территориальных громад. Это базы данных, которые ведутся органами местного самоуправления и содержат информацию о людях, зарегистрированных в том или ином населённом пункте. Из этих баз информация передаётся в Единый государственный демографический реестр, который содержит более объёмную информацию о лицах, проживающих в Украине, в том числе информацию о месте проживания.
    Зарегистрировать своё место проживания нужно в течении 30 дней с момента снятия с регистрации по старому месту жительства и прибытия по новому (раньше было 10 дней). А зарегистрировать новорождённого родителям нужно в течении 3 месяцев.
    За нарушение сроков регистрации раньше закон неопределённо предусматривал ответственность в виде или предупреждения или штрафа (когда что применяется было не понятно). А вот теперь установлено чёткое разграничение: за первое нарушение – предупреждение, а за второе в течение года – штраф в размере от 17 до 51 грн. Но в любом случае должны составлять протокол!
    Новыми правилами предусмотрено также и то, что лица, которые не проживают там, где зарегистрированы более одного месяца и имеют невыполненные обязательства по уплате штрафов или по судебным решениям или призываются на срочную военную службу (обращаем внимание что именно срочную) и не имеют отсрочки, или же участвуют в судебном процессе обязаны письменно уведомить орган регистрации о месте пребывания. Что будет за нарушение этого требования в законе пока не указано.
    Законом теперь предусмотрено, что официальная переписка и вручение официальной корреспонденции ведётся по зарегистрированному месту проживания (ранее такого положения не было).
    Также Порядком регистрации места проживания, утвержденным Постановлением Кабмина № 207 еще 2-го марта 2016 года в дополнение к новому закону, закреплены новые формы, бланки заявлении и особенности регистрации места проживания по новым правилам.

    Для того чтобы зарегистрироваться в квартире (или частном доме) нужно собрать следующий пакет документов:

    Заявление по установленной форме (бланк вы можете скачать прямо здесь).
    Документ, в который вносятся сведения о местожительстве, то есть паспорт, а для ребёнка до 16 лет — свидетельство о рождении.
    Квитанцию об уплате административного сбора в размере 27,20 грн (с 1 января 2017 года). Если до этого вы подавали заявление о снятии с регистрации и платили за это сбор (платиться в таком же размере), то повторно платить за регистрацию не нужно.
    Военный билет или удостоверение о приписке (если вы подлежите взятию на военный учет или стоите на военном учете);
    Один из следующих документов, который подтверждает право на жильё:
    ордер,
    свидетельство о праве собственности или другой документ (договор купли-продажи, дарения, свидетельство о праве на наследство и т.д.),
    договор аренды квартиры,
    решения суда, которое вступило в законную силу.

  14.  Алла:

    Здравствуйте. При прописке новорожденного ребенка в кв-ру к маме требуют также согласие отца (которое может быть выражено личным присутствием или нотариально заверенным заявлением). Но отец иностранец и в Украине не проживает, хоть и состоит в браке с мамой ребенка. Насколько правомерны требования органов регистрации истребовать у иностранцев подобные согласия/заявления и т.д.? Разве это не противоречит здравому смыслу? Ведь законы Украины написаны для украинцев, и не должны распространяться на иностранцев, не проживающих в Украине. Что на этот счет говорит Закон?

  15.  Елена:

    Здравствуйте! Подскажите, пожалуйста, ребенку, у которого один из родителей не является гражданином Украины, обязательно нужна справка, подтверждающая украинское гражданство ребенка, для прописки? Мне и одному из детей отказывают в прописке по месту жительства, т.к. у второго моего ребенка нет справки о гражданстве. Дети родились на Украине, свидетельства о рождении Украинские, выдавались в первый месяц после рождения.

  16.  Наташа:

    Здравствуйте! МЫ проживаем на временно оккупированной территории городе Донецке ребенку исполнилось 16 лет выехали на Украину для получения паспорта подали документы. В домовой ребёнок вписанный но не зарегистрирован (то есть не прописан нету печати)просто нам сказали что 2001 году печати не ставили нам отказывают в прописки. Скажите могу ли я получит донецкую прописку на Украине в паспортном столе мне в этом отказывают. Подскажите пожалуйста что делать.

  17.  Olga:

    Мама в разводе с бывшим мужем.В настоящее время находится в законном браке с другим мужчиной. Имеет троих несовершеннолетних детей двое их которых от первого брака. Прописана она со всеми тремя детьми детьми у родителей, но проживает вся семья в т.ч. новый муж по другому адресу ( в собственном доме, который приобрели совместно с новым мужем после заключения брака). Мама хочет выписаться вместе с детьми и прописаться в своем собственном доме. В паспортном столе отказали в выписке и прописке детей и мамы по адресу фактичечкого проживания, т.к. нету согласия бывшего мужа. Правомерны ли действия работников паспортного стола?

  18.  Адвокат Верба:

    По общему правилу для регистрации места проживания лицо или его законный представитель (родители, опекуны, попечители или лицо, уполномоченное доверенностью) подает в соответствующий орган регистрации (ЦНАП по фактическому месту проживания) следующие документы:

    Заявление по формам, приведенным в приложениях 6, 7 или 8 Постановления Кабинета Министров Украины № 207;
    Документ, в который вносятся сведения о месте жительства (паспорт, например);
    квитанцию ​​об уплате административного сбора;
    Документы, подтверждающие право на проживание в жилье (документы, подтверждающие право собственности). В случае отсутствия указанных документов регистрация места жительства осуществляется с согласия собственника / совладельцев жилья, нанимателя и членов его семьи.
    Регистрация места проживания / пребывания может быть осуществлена ​​одновременно со снятием с предыдущего места жительства. То есть, одновременное снятие / регистрация осуществляются только по заявлению лица. В случае отсутствия такого заявления должны снять с регистрации и сообщить о Вашем обязанность зарегистрироваться по новому месту жительства в течение 30 дней. Согласно этим же Постановлением КМ Украины № 207 граждане Украины, обязаны в течение 30 календарных дней после снятия с регистрации места проживания и прибытия на новое место жительства зарегистрировать свое место жительства.

    Однако, на практике, есть проблемы с регистрацией места жительства на неподконтрольной территории. Дело в том, что на сегодня соответствующие органы отказывают в регистрации места жительства на неподконтрольной территории в связи с отсутствием в них, по их утверждению, доступа к реестру. Но это неправомерно — такое основание для отказа законодательством Украины не предусмотрено.

    Согласно Постановлению № 207 «орган регистрации отказывает в регистрации / снятия с регистрации места проживания», если:

    лицо не подала необходимые документы или информацию;
    в предоставленных документах содержатся недостоверные сведения или представленные документы являются недействительными;
    обратилась лицо, не достигшее 14 лет.
    Других оснований для отказа не предусмотрено.

    Решение об отказе в регистрации / снятия с регистрации места проживания принимается в день обращения лица или его представителя путем указания в заявлении о регистрации / снятия с регистрации места проживания оснований отказа.

    Указанное заявление возвращается лицу или его представителю.

    Поэтому, внутренне перемещенным лицам необходимо обратиться в:

    Центр предоставления административных услуг (по месту фактического проживания за справкой ВПО)
    ГУ ГТС Украины в Донецкой области (ул. Митрополитская, 20, г.. Мариуполь, 87515, горячая линия: (06273) 6-40 12 (0629) 33-10-01) или ГУ ДМС в Луганской области (ул. Партизанская, 12 м. Северодонецк, горячая линия: (067) 315-85-81), соответственно.
    Если вам в регистрации места проживания откажут и там, и там, тогда советуем требовать письменные отказы с обоснованием (со ссылкой на нормы действующего законодательства) причин такого отказа для дальнейшего обжалования в судебном порядке. Юристы Донбасс СОС готовы помочь вам составить соответствующие иски.

    Также рекомендуется в таких случаях звонить на Правительственную горячую линию (0800 507 309) — это не поможет фактически зарегистрировать место проживания, но чем больше людей будет обращаться, и сообщать об этой проблеме, тем быстрее КМУ ее решит.

    Надо также заметить, что паспортный документ без отметки о регистрации места проживания является действительным. Однако, согласно статье 197 Кодекса Украины об административных правонарушениях, «проживание граждан без регистрации места жительства» вызывает привлечение к административной ответственности (максимально — к штрафу, сумма, которого составит от 17,00 до 51,00 грн.).

    Получение письменного отказа в регистрации места жительства на неподконтрольной территории поможет защитить вас от ответственности в будущем, в случае попытки привлечь вас к административной ответственности.

  19.  Адвокат Верба:

    Оценку правомерности действиям работников паспортного стола может давать суд либо вышестоящее начальство.
    Без документов это сложно сделать.
    Если отец детей не дает согласие на регистрацию места жительства вы можете добиться этого в судебном порядке.

    http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2109-12/print1477838081647656
    2.3. Відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

    При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним. У разі якщо місце проживання другого з батьків зареєстровано в межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці територіального підрозділу, яким розглядається заява про реєстрацію місця проживання дитини, інформація перевіряється цим територіальним підрозділом або надається адресно-довідковим підрозділом відповідного територіального органу ДМС.

    Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

    До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім’я, по батькові, стать, дата і місце народження).

  20.  Анастасия:

    Помогите пожалуйста!!!
    При разводе восьмилетний сын остался прописан у отца и из-за этого я не могу оформить ему загранпаспорт или любой другой документ. В паспортном говорят, что оформлять должен тот у кого прописан ребенок, а бывший муж отказывается это делать. Могу ли я прописать ребенка по месту своей регистрации без согласия бывшего мужа. Проживает ребенок со мной!

  21.  Ольга:

    Здравствуйте!
    Подскажите пожалуйста ,сыну исполнилось 14лет и он получил паспорт , в домовой книге стаит штамп о выписке(свой дом).Что теперь делать,нужно прописывать заново или нет??
    Спасибо!

  22.  Настя:

    Здравствуйте.Ситуация следующая,мы в разводе с мужем,есть общий сын 2009 года рождения.Хочу прописать ребенка у себя,ранее он не был прописан,жили у мужа там не хотел нас прописывать.И вопрос вот в чем- он не дает мне согласия на регистрацию ребенка у меня,с ребенком отношения не поддерживает,у него уже новая семья-жена,новорожденный сын.Алименты не платит-не принимают в суде заявление мое без справки о прописки-получается замкнутый круг.Подскажите с чего начать и как быть дальше.Большое спасибо.

  23.  Татьяна:

    Доброго вечера.
    Подскажите пожалуйста я была в браке в гражданском .Родила дочь,он записан отцом,прописал дочь в своем доме. После 10 лет совместной жизни умер.Свекровь выгнала (Хотя она не была прописана в доме,и жылье есть,мужу осталось в спадщену) …после этого я подала до нотариуса витяг за спадком…вот уже 4 лет нету не какого ответа….В паспортном столе узнаю что у него нечего нету….Могла ли свекровь выписать не повновлетню дочь? и куда обратится!? Что делать.Спасибо!

  24.  Инна:

    Добрый день.Проживаю с ребенком 15 лет на на временно оккупированной территории Донецк . Ребенка вовремя не прописали ни в домовой книге и ни
    в карточки ф.16. , которые указывают в перечне для получения ID-паспорта ?Можно ли получить паспорт без прописки ?

  25.  Влада:

    Добрый день. Моя дочь (6 лет), гражданка России, я гражданка Украины и прописана в Украине, бывший муж (отец дочери) также гражданин России. Хочу прописать своего ребенка у себя в квартире. В миграционной службе мне сказали что я могу прописать ее только сделав ей украинское гражданство. Есть ли какой-то другой способ прописать моего ребенка?
    Заранее спасибо.

  26.  Ирина:

    Здраствуйте, подскажите емли я с отцом своих детей не росписана, и сейчас живем отдельно, я хочу прописать у себя детей но он дает согласие(делает это на щло, сам прописки не имеет)как мне прописать деток?

  27.  Александра:

    Добрый день. Подскажите, пожалуйста. Столкнулась с таким вопросом. Прописала 9-ти летнего ребёнка в новой квартире в Киеве, но по старым документам он прописан ещё в старой квартире, в Донецкой области. Документы о новой прописке ребёнка с нового ЖЭКа в старый ЖЭК будут идти около месяца, а я хочу продать старую квартиру. Можно ли поехать в старый ЖЭК со справкой о новой прописке ребёнка и смогу ли я продать старую квартиру с этой справкой? Заранее благодарна за обратную связь.

  28.  Яна:

    Помогите плиз! Ребенок прописан с бабушкой, но проживает по другому адресу, где прописан мой родной брат, брат прописан, но не проживает, больше 7 лет. Как можно прописать ребенка в квартиру, где он проживает??? Брат согласие на прописку не даст, выписаться сам не захочет. Как можно выписать брата и прописать ребенка???Плиззз помогите

  29.  Виктория:

    Здравствуйте. Подскажите пожалуйста, что делать если оба родителя новорожденного ребенка с пропиской в зоне АТО? Куда необходимо прописывать ребенка?

  30.  Мария:

    Добрый день!Подскажите пожалуйста выход из ситуации!При разводе с мужем не было указано место проживания ребенка,хочу прописать ребенка (6лет) у себя в квартире.От меня требуют или решение суда или нотариальное разрешение от отца,но местонахождение мужа не известно,связи с ним нет никакой…Как быть в этой ситуации?

  31.  Ирина:

    Здравствуйте.Я мать ребёнка,который проживает со мной (4 года).Отец гражданин РФ.Мы в разводе.Нужно прописать ребёнка в мой дом.Органы местного управления говорят,что без отца или его разрешения не имею права или нужно решение суда.Средств на суды и все заявления я не имею.Что делать?

  32.  Светлана:

    Здраствуйте! У меня такая проблема моему ребёнку 15 лет в школе сказали сделать паспорт а у меня нет прописки, муж прописан в другом городе а свекровь не разрешает прописать а больше негде я проживают у посторонних людей они тоже не могут ни сына ни меня прописать. Как же мне быть как получить паспорт если какой-то выход? Подскажите! Светлана! Заранее огромное спасибо!

  33.  Александра:

    Добрый день ! Дочка проживает со мной , а приписана к отцу . Я возведена. Как мне приписать дочку( 8 лет) к себе?

  34.  Елена:

    Состояли в гражданском браке, родился ребенок, вместе не живем, в доме муж не зарегистрирован и не проживает. Хочу продать дом и нужно выписать ребенка, где биологический отец не известно. Ребенок 6лет, обязательно разыскивать мужа для согласия?

  35.  Наталия:

    Добрый день. Подскажите, пожалуйста, у меня сыну 2 года(я одинокая мать) и он не прописан. Я приписана у своих родителей, они отказываются приписывать ребёнка. Могу ли я без их согласия прописать сына?

  36.  Маргарита:

    Здравствуйте ! Подскажите могу я прописать 3 летнего ребёнка по своей прописке без розрешения владельца дома я мать одиночка .

  37.  Татьяна:

    Здравствуйте! Такой вопрос: у меня двое детей старшей дочке 10 лет от первого брака, младшей 4 года от второго официального брака. С нынешним мужем купили дом уже будучи в браке, дом оформили на мужа. В доме никто не прописан. Хотим прописать детей в этот дом без нас. Что делать я знаю что закон гласит о том что так нельзя. Но можно ли как-то это обойти? Категорически не могу туда прописаться собственно как и муж. Младшую дочь уже выписали с прошлого места регистрации и она теперь нигде не прописана. Вообщем тупик просто. Возможно есть какие-то варианты?

  38.  Ольга:

    Здравствуйте. Моей дочери 8лет. Мы выписаны обе,имеет ли право паспортист не приписывать мать, без ребёнка (нет разрешения от отца). И ещё можно ли прописать дочь без разрешения отца,если он находится в зоне АТО и связи с ним нет.

  39.  Адвокат Верба:

    Согласие отца на прописку ребенка обязательно. Если по объективным причинам он его не может предоставить, то Вам следует обратится в суд с иском о регистрации места жительства ребенка без согласия отца.
    Вот один из примеров такого судебного решения:

    ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    03 листопада 2016 р. Справа № 638/11177/16-а

    Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

    Головуючого судді: Перцової Т.С.

    Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

    за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2016р. по справі № 638/11177/16-а

    за позовом ОСОБА_1

    до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради третя особа Служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

    про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії,

    ВСТАНОВИЛА

    06.07.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі по тексту — Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова, відповідач), за участю третьої особи — Служби у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (далі по тексту — Служба у справах дітей Шевченківського району, третя особа), в якому просила суд :

    — скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 29.06.2016 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

    — зобов’язати Відділ реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1.

    Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2016 року по справі № 638/11177/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, третя особа — служба у справах дітей Шевченківського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, — задоволено частково.

    Визнано, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою : АДРЕСА_1

    В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

    Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2016 року по справі № 638/11177/16-а скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції було безпідставно задоволено позовні вимоги, які ОСОБА_1 не були заявлені, а саме постановлено визнати, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1. Стверджує, що обраний судом спосіб судового захисту не забезпечує повного відновлення прав, свобод та інтересів позивача та її малолітніх дітей, оскільки на даний час посадові особи Відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова відмовляються здійснювати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що з рішення суду у них не виникає обов’язку вчинити вказані дії. Вважає, що в даному випадку у суду не було підстав вийти за межі позовних вимог, передбачених ч.2 ст.11 КАС України, натомість, таким рішенням суду порушуються права позивачки та її малолітніх дітей.

    Пояснив, що 22.05.2016 року ОСОБА_5 в’їхала разом з малолітніми дітьми на територію України до свого постійного місця проживання : АДРЕСА_1, де з 16.11.2004 року зареєстроване її місце проживання, та є співвласником вказаного житлового приміщення. На даний час батько дітей позивачки ОСОБА_6 залишився проживати у Російській Федерації, долею дітей не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов’язків, передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України, що унеможливлює отримання позивачкою письмової згоди батька на реєстрацію дітей за місцем проживання матері. Спір між батьком та матір’ю дітей щодо визначення їх місця проживання відсутній. Відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивачки суперечить їх інтересам та суттєво обмежує реалізацію їх прав і свобод. Враховуючи викладене,з посиланням на ст.ст.3, 10 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, вважає, що відсутність письмової згоди батька дітей не повинна бути перешкодою для здійснення реєстрації місця їх проживання за адресою матері.

    Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

    Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

    Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.06.2008 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого має двох малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорту позивача, свідоцтв про народження дітей відповідно НОМЕР_1, актовий запис про народження № 5837, вчинений Медвєдківським відділом РАГС Управління РАГС м. Москва 20.05.2015 року, та НОМЕР_2, актовий запис про народження № 4218, вчинений Медвєдківським відділом РАГС Управління РАГС м. Москва 15.08.2013 р. (а.с. 13, 15, 16).

    22.05.2016 р. ОСОБА_1 в’їхала разом з малолітніми дітьми на територію України до місця свого постійного проживання : АДРЕСА_1, де з 16.11.2004 р. має реєстрацію та з 22.05.2016 р. по теперішній час мешкає разом з малолітніми дітьми та своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не заперечують проти подальшого мешкання онуків за вказаною адресою. Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорту позивача, закордонними паспортами дітей позивача, довідки з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію, надану дільницею № 10 КП «Жилкомсервіс», письмовими заявами батьків позивача (а.с. 13, 14, 17-18, 24, 28-30).

    Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21.12.2006 р. реєстраційний № 6/68-1-06 житлове приміщення, яке розташоване за адресою : АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 та її батькам ОСОБА_7, ОСОБА_8, по 1/3 частині кожному з співвласників (а.с. 25).

    Як встановлено судом першої інстанції, 24.06.2016 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявами про реєстрацію місця проживання її малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою свого місця проживання АДРЕСА_1.

    29.06.2016 р. відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради позивачці було відмовлено у реєстрації місця проживання малолітніх дітей, що підтверджується відповідними записами на зворотній стороні заяв позивача про реєстрацію місця проживання дітей (а.с. 20-23).

    Не погодившись з вищевказаною відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про скасування рішень відповідача від 29.06.2016 р. про відмову у реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов’язання відповідача зареєструвати місце проживання дітей за адресою : АДРЕСА_1.

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необхідності захисту прав і свобод малолітніх дітей позивача, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема щодо свободи пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивачки та її дітей можуть бути захищені шляхом визнання, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1.

    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача з підстав, передбачених п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207.

    Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2016 року по справі № 638/11177/16-а такою, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, з наступних підстав.

    Судом апеляційної інстанції з’ясовано, що спірні відносини склалися внаслідок відмови посадових осіб відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі зареєструвати місце проживання малолітніх дітей позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації позивачки — АДРЕСА_1.

    При цьому, єдиною підставою для відмови відповідача у реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивачки ОСОБА_1 за місцем проживання матері є відсутність письмової згоди батька дітей на виконання вказаних дій, обов’язковість надання якої відповідач обґрунтовує з посиланням п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207.

    Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

    У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі — представник).

    Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

    Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

    Згідно з п 2.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2109/22421 (далі по тексту — Порядок № 1077), для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі — центр) — до відповідного центру, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі — ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім’ї на реєстрацію місця проживання.

    Пунктом 2.3 Порядку № 1077 встановлено, що відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

    При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

    Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

    До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім’я, по батькові, стать, дата і місце народження).

    Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. № 207 (далі по тексту — Правила № 207), також передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

    Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

    Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику (п.11 Правил № 207).

    Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

    Крім того, згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

    Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (ч.6 ст.8 КАС України).

    Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

    Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

    Відповідно до ч.2 ст. 10 Конвенції про права дитини дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов’язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров’я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

    Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

    У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

    У рішенні «Хабровські проти України» від 17.01.2016 року Суд зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов’язки, властиві ефективному «дотриманню» права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду.

    Крім того, Суд послідовно встановлював, що позитивний обов’язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз’єднатися з їхніми дітьми, та обов’язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов’язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз’єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов’язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше — слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції.

    У справах, пов’язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права.

    Насамкінець Суд вважає, що позитивні обов’язки, які стаття 8 Конвенції накладає на Договірні держави щодо возз’єднання батьків з їхніми дітьми, повинні тлумачитися з урахуванням Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (див. вищенаведене рішення у справі «Ігнакколо-Зеніде проти Румунії», п. 95), а поняття «найкращі інтереси» дитини також є першочерговим міркуванням у контексті процедур, передбачених Гаазькою Конвенцією (див. рішення у справі «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» [ВП], заява N 41615/07, п. 76, ECHR 2010).

    Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства» (Преамбула Закону).

    Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти — члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

    Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

    Відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

    Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

    На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

    Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

    Як встановлено статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

    У відповідності до ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

    Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).

    Як визначено частиною 1 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

    Крім того, приписами ст. 156 Житлового кодексу України передбачено право на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей, без згоди інших співвласників житлового приміщення.

    У рішенні від 16.05.2013 року по справі «Гарнага проти України» (заява № 20390/07) Суд зазначає, що сторони оспорюють те, чи ґрунтується обмеження права заявниці на законі чи на неправильному тлумаченні закону. На час подій чинними були різні положення (див. пункти 17, 20, 21 та 24 вище), що свідчить про те, що питання зміни по батькові не було визначено з достатньою чіткістю. Проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення закону, безперечним є те, що право особи на збереження свого імені, як і право на його зміну, визнається законодавством України. За ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться (див. пункт 38 вище), вони не виконали своє позитивне зобов’язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя. Відповідно Суд вважає, що у цій справі було порушення статті 8 Конвенції.

    Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про застосування підзаконного нормативного акту, який підлягає застосуванню у спірних відносинах, необхідно зважати також на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими цим законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи.

    Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.05.2016 р. позивач ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку в’їхала разом з малолітніми дітьми на територію України до місця свого постійного проживання : АДРЕСА_1, де зареєстроване її місце проживання з 16.11.2004 р. Позивачка є співвласником частини вказаного житлового приміщення.

    Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час батько малолітніх дітей позивачки залишився проживати в Російській Федерації, долею дітей не цікавиться, тим самим усунувшись від виконання обов’язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, що уможливлює отримання позивачем письмової згоди батька на реєстрацію дітей за місцем проживання матері.

    Будь — яких обставин, які б свідчили про наявність спору між батьком та матір’ю дітей, щодо визначення їх місця проживання, судом апеляційної інстанції не встановлено.

    Колегія суддів відмічає, що діти позивачки, як і вона сама, безперешкодно залишили територію Російської Федерації, що свідчить про відсутність ініційованої батьком заборони суду або іншого уповноваженого державного органу Російської Федерації на виїзд дітей разом з матір’ю. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

    Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей позивача ОСОБА_1 за місцем фактичного проживання суперечить їх інтересам та суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров’я та соціальний захист.

    Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

    З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач по справі, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за місцем проживання матері, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил № 207, однак, без урахування інтересів дітей, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».

    Крім того, колегія суддів відмічає, що рішення про відмову у реєстрації місця проживання дітей за місцем проживання їх матері відповідачем прийнято не в день звернення позивачки (24.06.2016 року), як цього вимагає пункт 11 Правил № 207, а через п’ять днів (29.06.2016 року).

    Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вищезазначене рішення відповідача у спірних відносинах не може бути визнані правомірним, оскільки прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

    Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

    Статтею 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

    Згідно з ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

    1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

    2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії;

    3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

    4) стягнення з відповідача коштів;

    5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

    6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

    7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

    8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

    Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

    Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

    У п.29 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Гарнага проти України» зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (< >) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

    Таким чином, суд, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права та законності, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

    Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

    Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, визнавши, що інформація щодо місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає реєстрації відділом реєстрації місця проживання Шевченківського району м. Харкова за місцем проживання матері дітей ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1, прийняв рішення, яке на створює жодних обов’язків для відповідача по справі, а отже, не гарантує відновлення прав позивачки та її дітей.

    Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови про часткове задоволення позовних вимог обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

    При цьому, суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, не звернувши увагу на те, що це не є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

    Крім того, колегія суддів відмічає, що даний позов є адміністративним, а не цивільним, і Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено задоволення позовних вимог шляхом визнання певних фактів. Між тим, судом першої інстанції прийнято постанову, формулювання резолютивної частини якої не відповідає вимогам ст.162 КАС України.

    Колегія суддів вказує, що належним і достатнім способом захисту прав позивачки та її дітей у спірних відносинах є скасування рішень відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та зобов’язання відповідача зареєструвати місце проживання дітей позивачки за адресою : АДРЕСА_1.

    Саме такий спосіб судового захисту і було обрано позивачкою у позовній заяві, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

    У відповідності до п. 4 ч.1 ст.202 КАС України порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

    Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

    Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2016 року по справі № 638/11177/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1

    Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочин

  40.  Адвокат Верба:

    Ребенок может быть прописан только с одним из родителей.

  41.  Ольга:

    Здравствуйте! Прощу помочь, объяснить следующую ситуацию.
    Семья(муж , жена и двое детей 6 и 13 лет) имели гражданство Украины, дети были прописаны с папой у матери мужа, но не проживали. На сегодняшний день семья имеет гражданство другого государства и проживают и прописаны не в Украине. Возник вопрос у матери мужа (собственницы жилья, где прописаны дети) по субсидии). Она живет одна в частном доме. Ее лишают субсидии из-за прописанных в домовладении. Может ли мать мужа (владелица помещения) выписать сына и внуков на основании нотариально- заверенного согласия обоих родителей на выписку детей, нотариально-заверенного согласия сына на выписку и справки о прописки сына и внуков в другой стране, по другому адресу?

  42.  Наталья:

    Здравствуйте. Подскажите мама с несовершеннолетними детьми (9 и 12 лет) сейчас переехала жить в Киев из Крыма. Папа(они официально в браке ) остался проживать в Крыму. Может ли мама прописаться с детьми у родственников, надо ли согласие папы (он не хочет приезжать в Киев). Спасибо.

  43.  Чеслав:

    Добрый день.

    В разводе 5 лет. В решении суда нет о проживании ребенка с кем-либо из одних родителей. Ребенка прирождении регистрировал у себя в общежитии как и бывшую жену. При разводе — ребенка и бывшую зарегистрировала у себя в квартире бабушка (я их из общежития выписал). Ребенку 8 лет.
    Я создал другую семью. Алименты плачу согласно суду, без долгов. Хотел бы зарегистрироваться у теперешней жены, но она боится, что бывшая жена зарегистрирует первого ребенка на ее жилплощади без ее согласия (квартира у новой жены была до брака и ею приватизирована) и потом, первый ребенок будет иметь право на наследство.
    Так ли это? Или, теперешняя жена зря беспокоится и может меня спокойно регистрировать?

  44.  Лора:

    Добрый вечер. У меня уже год проживает 15 летняя внучка. Я не имею возможность прописать ее у себя. Ее отец уже год уходит от моих просьб прописать ее по месту его прописки , а он прописан у матери, которая не разрешает
    У него нет воли прописать дочку , хоть он имеет право это делать
    Как мне быть, посоветуйте пожалуйста.

  45.  Екатерина:

    Здравствуйте!У нас сложилась такая проблема что ребенок не где не прописан.Родился в 2007 году.Я (мать) была прописана в одном месте а муж вообще в другом городе.В 2014 году нас с мужем прописала моя мама у себя в квартире.Мы думали что ребенок прописывается автоматом с родителями вместе.В 2016 году мамы не стало.В наследство я пока не вступила.Теперь выяснилось что ребенка я прописать не могу.Подскажите что нам делать?

  46.  елена:

    как и где прописать новорожденного ребенка на Украине от родителей временно перемещенных лиц, проживающих на подконтрольной территории Украине

  47.  Наталия:

    Подскажите пожалуйста можно ли прописать новорожденного в доме если ситуация такая : в доме прописать только отец ребёнка , собственником была его бабушка которая умерла , наследником является отец мужа который переоформил дом на себя..

  48.  Olena:

    Здравствуйте,я являюсь впл ,Прописка в Авдеевке,в зоне АТО,муж прописан в Харькове,а проживаем в Киеве ,в доме,который является собственностью мужа,но в этом доме никто не прописан .Можем ли мы прописать новорождённого в этом доме?

  49.  Любовь Михайловна:

    Здравствуйте,подскажите пожалуйста,можно ли прописать малолетнег ребенка по месту регистрации отца на жилплощади бабушки.Но у бабушки нет документов на право собственности? Спасибо

  50.  наталья:

    здравствуйте я мама 2 девочек 2003и 2005 года рождения получили на старшую ID карточку приехали в сельсовет регистрировать а нам говорят что она не прописана хотя мы вдвоем с мужем и с документами с роддома приехали в срок в этот же с/с и писали заявления и здесь же нам выдали свидетельство о рождении и мы никуда не выезжали жили вместе в одном доме с мужем правда хозяин дома отец мужа он умер 2 года назад и теперь нам сказали что приписать детей мы не можем так как нет власника дома что только когда вы переоформите дом на себя но это пока для нас очень дорого ок 30 тыс грн посоветуйте что нам делать огромное спасибо Вам за помощь

Комментировать