Поділ майна з урахуванням обтяжень


РазводПодружжя під час проживання у шлюбі та до поділу майна проходить кілька етапів розвитку своїх відносин з погляду права. Початок шлюбних відносин, як правило, характеризується відсутністю спільного майна, отже, немає проблем з його використанням та поділом. Ці проблеми виникають здебільшого на стадії розірвання шлюбу або після його розірвання. А оскільки проміжок між цими подіями може бути значним, за цей час може змінитись як саме майно, так і правове регулювання його поділу.

Шлюб до 2004 року

У якості прикладу розглянемо ситуацію, за якої подружжя уклало шлюб до введення в дію Сімейного кодексу України, тобто до 1 січня 2004 р., а набувало майно як до, так і після цієї дати. У зазначений період набуло поширення споживче та іпотечне кредитування, що позначилося на набутті майна у спільну власність.

Стаття 23 Закону України Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV «передбачає, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Стаття 25 Кодексу про шлюб і сім’ю України передбачала: якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. Тобто попередня норма закону визначала можливість виникнення права спільної власності на особисте майно одного з подружжя у разі затрат на це майно другого з подружжя. Борги, наступні витрати та обтяження на придбане в спільну власність майно при цьому не враховували. У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки обох із подружжя визнавали рівними. В окремих випадках суд міг відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Однак чітких критеріїв визначення інтересів одного з подружжя, що заслуговують на увагу, не існувало, і цю норму майже не застосовували.

Велике значення мало не тільки офіційне розірвання шлюбу, але й спільне проживання, оскільки суд міг визнати майно, нажите кожним із подружжя під час роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Діючий кодекс, як і попередній, містить норму, згідно до якої, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, за позовом подружжя або одного з них суд може винести рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд має брати до уваги інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Якщо шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду до 1 січня 2004 р., тобто до набрання чинності СКУ, припинення шлюбу має здійснюватись за правилами ст. 44 КпШСУ, тобто з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів цивільного стану, що може мати місце і після 1 січня 2004 р. У зв’язку з цим спірне майно, набуте після цієї дати, може бути визнане спільною сумісною власністю подружжя та поділене.

Поділ майна

Якщо подружжя за час проживання у шлюбі набуло в спільну власність квартиру або інше нерухоме майно і один із подружжя після розлучення перешкоджає користуватись нерухомим майном, співвласник має право просити суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши його в натурі. Якщо це можливо технічно.

Для визначення вартості майна, яке підлягає поділу, та можливості його поділу суд може призначити експертизу. Водночас питання технічної можливості поділу можуть вирішити органи технічної інвентаризації.

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 р. за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі — об’єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна.

Поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об’єкта нерухомого майна (додаток 2).

Стаття 61 СКУ передбачає, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об’єктами права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Якщо сторони після розірвання шлюбу до 1 січня 2004 р. проживали однією сім’єю, поділ набутого ними за цей час майна слід провести відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 СКУ з урахуванням суми кредиту, сплаченого одним із подружжя після реєстрації розірвання шлюбу.

Судова практика

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне в нього на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СКУ).

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно з’ясувати, коли саме сторони припинили ведення спільного господарства, обсяг спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства, джерела придбання цього майна, наявність боргів подружжя за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Визначивши час припинення шлюбу, необхідно також встановити, з якого часу сторони припинили ведення спільного господарства, адже від цього залежить правильність рішення у справі. Крім того, при поділі майна подружжя має належним чином обґрунтувати обраний ним варіант поділу майна, навести розрахунки, щоб підтвердити правильність визначення часток кожного з подружжя у праві власності на квартиру та правильність визначення розміру грошової компенсації на користь одного з них.

Євген ЩЕГЛОВ

Джерело

Комментировать